2-е Послание коринфянам

Глава 11

1 Я хотел бы, чтобы вы были терпеливы к моей неразумности, но вы уже терпеливы.

2 Я вас ревную, и эта ревность от Бога. Так как я обещал вас в супружество одному Христу, поэтому и хочу, чтобы вы предстали перед Ним словно непорочная невеста.

3 Но я боюсь, что, подобно тому как змей своей хитростью искусил Еву, ваши умы поддадутся совращению и вы отклонитесь от преданного и верного следования Христу.

4 Если вы с готовностью слушаете любого, кто придёт к вам и станет проповедовать не того Иисуса, о Котором мы вам проповедовали, а также принимаете дух и благовестие, которые полностью отличаются от Духа и Благовестия, полученных от нас, значит вы должны быть терпеливы и со мной!

5 Я считаю себя ничуть не хуже этих ваших «великих апостолов».

6 Быть может, я ограничен в своём красноречии, но не в своих познаниях. Несомненно, мы это вам во всём доказали!

7 Разве я согрешил, унизившись ради того, чтобы вы были вознесены, когда проповедовал вам Благую Весть, не беря платы.

8 Я отягощал другие церкви, взимая с них плату, ради того чтобы служить вам.

9 И когда, находясь среди вас, я нуждался в чём-нибудь, то не обременял никого, так как братья, пришедшие из Македонии, пеклись о моих нуждах. Я всячески остерегался, чтобы не быть вам в тягость, и впредь буду остерегаться!

10 Истиной Христа заявляю: я не перестану хвалиться этим в Ахаие.

11 Почему же я не обременял вас? Потому ли, что я вас не люблю? Богу известно, как я люблю вас!

12 Но я и впредь буду продолжать поступать так же, чтобы не дать тем, другим «апостолам», никакого повода хвалиться и говорить, что они трудятся наравне с нами.

13 Эти люди — лжеапостолы. Они обманщики в своих трудах и пытаются выдать себя за апостолов Христа.

14 И это неудивительно, так как сам сатана рядится в одежды посланца Божьего.

15 Нас это не удивляет, потому что слуги сатаны рядятся в одежды слуг праведности. Но, в конце концов, они получат заслуженное наказание!

16 Я снова повторяю: пусть никто не считает меня глупцом. Но если вы думаете обо мне так, то принимайте меня как глупца, чтобы я мог хоть немного похвалиться.

17 То, что я говорю, говорю не от Господа, а просто хвалюсь с уверенностью глупца.

18 Если многие хвалятся своей жизнью в мире, то и я тоже буду хвалиться.

19 Вы, разумные, охотно снисходите к глупцам со всем терпением!

20 Я говорю об этом потому, что вы даже снисходительны к тем, кто порабощает вас, кто пользуется вами, кто расставляет вам ловушки, кто возносит себя перед вами и бьёт вас по лицу.

21 К своему стыду я должен сказать: мы были слишком «слабы», чтобы так поступать по отношению к вам. Но во всём остальном, если кто-либо смеет похвастаться (я говорю по глупости своей), то и я имею такое же право.

22 Эти люди иудеи? Я тоже. Они израильтяне? Я тоже. Они потомки Авраама? Я тоже.

23 Они слуги Христовы? В безумии говорю, что я ещё более ревностный слуга Христов, чем они. Я трудился ещё самоотверженнее и в тюрьму попадал чаще, чем они, меня жестоко избивали, я многократно был близок к смерти.

24 Пять раз я получал от иудеев по тридцать девять плетей,

25 трижды меня избивали палками. Однажды меня чуть ли не до смерти забросали камнями, трижды я терпел кораблекрушение и провёл в море целый день и целую ночь.

26 Я совершил множество путешествий по опасным рекам, а также находился в опасности от разбойников, в опасности от своих же сородичей, в опасности от неиудеев, среди опасностей в городах и в селениях, и на море, и среди тех, кто только выдают себя за братьев.

27 Я проводил время в трудах и изнурении, обходился много раз без сна, голодал и томился жаждой, многократно обходился без пищи и не имел одежды.

28 Не говоря уже обо всех остальных делах, я каждый день был отягощён заботами обо всех церквях.

29 Я теряю силы каждый раз, когда кого-то одолевает слабость. Я мучаюсь каждый раз, когда кто-либо поддаётся влиянию греха.

30 Если я должен хвалиться, то буду хвалиться тем, что показывает мою слабость.

31 Бог и Отец Господа Иисуса, благословенного вовеки, — свидетель того, что я не лгу.

32 Когда я был в Дамаске, то один из правителей, подчинённых царю Арете, поставил стражников у городских ворот, чтобы схватить меня.

33 Однако меня спустили в корзине через бойницу в городской стене, и так я избежал плена.

2-е до коринтян

Розділ 11

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!

2-е Послание коринфянам

Глава 11

2-е до коринтян

Розділ 11

1 Я хотел бы, чтобы вы были терпеливы к моей неразумности, но вы уже терпеливы.

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

2 Я вас ревную, и эта ревность от Бога. Так как я обещал вас в супружество одному Христу, поэтому и хочу, чтобы вы предстали перед Ним словно непорочная невеста.

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

3 Но я боюсь, что, подобно тому как змей своей хитростью искусил Еву, ваши умы поддадутся совращению и вы отклонитесь от преданного и верного следования Христу.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

4 Если вы с готовностью слушаете любого, кто придёт к вам и станет проповедовать не того Иисуса, о Котором мы вам проповедовали, а также принимаете дух и благовестие, которые полностью отличаются от Духа и Благовестия, полученных от нас, значит вы должны быть терпеливы и со мной!

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

5 Я считаю себя ничуть не хуже этих ваших «великих апостолов».

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

6 Быть может, я ограничен в своём красноречии, но не в своих познаниях. Несомненно, мы это вам во всём доказали!

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

7 Разве я согрешил, унизившись ради того, чтобы вы были вознесены, когда проповедовал вам Благую Весть, не беря платы.

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

8 Я отягощал другие церкви, взимая с них плату, ради того чтобы служить вам.

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

9 И когда, находясь среди вас, я нуждался в чём-нибудь, то не обременял никого, так как братья, пришедшие из Македонии, пеклись о моих нуждах. Я всячески остерегался, чтобы не быть вам в тягость, и впредь буду остерегаться!

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

10 Истиной Христа заявляю: я не перестану хвалиться этим в Ахаие.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

11 Почему же я не обременял вас? Потому ли, что я вас не люблю? Богу известно, как я люблю вас!

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

12 Но я и впредь буду продолжать поступать так же, чтобы не дать тем, другим «апостолам», никакого повода хвалиться и говорить, что они трудятся наравне с нами.

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

13 Эти люди — лжеапостолы. Они обманщики в своих трудах и пытаются выдать себя за апостолов Христа.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

14 И это неудивительно, так как сам сатана рядится в одежды посланца Божьего.

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

15 Нас это не удивляет, потому что слуги сатаны рядятся в одежды слуг праведности. Но, в конце концов, они получат заслуженное наказание!

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Я снова повторяю: пусть никто не считает меня глупцом. Но если вы думаете обо мне так, то принимайте меня как глупца, чтобы я мог хоть немного похвалиться.

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

17 То, что я говорю, говорю не от Господа, а просто хвалюсь с уверенностью глупца.

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

18 Если многие хвалятся своей жизнью в мире, то и я тоже буду хвалиться.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

19 Вы, разумные, охотно снисходите к глупцам со всем терпением!

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

20 Я говорю об этом потому, что вы даже снисходительны к тем, кто порабощает вас, кто пользуется вами, кто расставляет вам ловушки, кто возносит себя перед вами и бьёт вас по лицу.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

21 К своему стыду я должен сказать: мы были слишком «слабы», чтобы так поступать по отношению к вам. Но во всём остальном, если кто-либо смеет похвастаться (я говорю по глупости своей), то и я имею такое же право.

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

22 Эти люди иудеи? Я тоже. Они израильтяне? Я тоже. Они потомки Авраама? Я тоже.

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

23 Они слуги Христовы? В безумии говорю, что я ещё более ревностный слуга Христов, чем они. Я трудился ещё самоотверженнее и в тюрьму попадал чаще, чем они, меня жестоко избивали, я многократно был близок к смерти.

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

24 Пять раз я получал от иудеев по тридцать девять плетей,

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

25 трижды меня избивали палками. Однажды меня чуть ли не до смерти забросали камнями, трижды я терпел кораблекрушение и провёл в море целый день и целую ночь.

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

26 Я совершил множество путешествий по опасным рекам, а также находился в опасности от разбойников, в опасности от своих же сородичей, в опасности от неиудеев, среди опасностей в городах и в селениях, и на море, и среди тех, кто только выдают себя за братьев.

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

27 Я проводил время в трудах и изнурении, обходился много раз без сна, голодал и томился жаждой, многократно обходился без пищи и не имел одежды.

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

28 Не говоря уже обо всех остальных делах, я каждый день был отягощён заботами обо всех церквях.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

29 Я теряю силы каждый раз, когда кого-то одолевает слабость. Я мучаюсь каждый раз, когда кто-либо поддаётся влиянию греха.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

30 Если я должен хвалиться, то буду хвалиться тем, что показывает мою слабость.

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

31 Бог и Отец Господа Иисуса, благословенного вовеки, — свидетель того, что я не лгу.

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

32 Когда я был в Дамаске, то один из правителей, подчинённых царю Арете, поставил стражников у городских ворот, чтобы схватить меня.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

33 Однако меня спустили в корзине через бойницу в городской стене, и так я избежал плена.

33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!

1.0x